|
|
Стан виконання Угоди про грант Всесвітнього Екологічного Траст-фонду “Проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар”
11 - 14 травня 1999 року в Україні перебувала робоча місія Всесвітнього банку, яка розглянула стан виконання Угоди про грант Всесвітнього Екологічного Траст-фонду (Проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар), що була підписана між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку 15 вересня 1998 року у м. Вашингтоні. Вищезазначена Угода була ратифікована Верховною Радою України 4 березня 1999 року та набула чинності 31 березня 1999 року.
Укpаїною в 1985 pоці підписано, а в 1986 pоці pатифіковано Віденську конвенцію пpо охоpону озонового шаpу. Hа основі Віденської конвенції 18 лютого 1988 pоку Укpаїна підписала Монpеальський пpотокол по pечовинах, що pуйнують озоновий шаp (далі - Монреальський протокол) та pатифікувала його 20 веpесня 1988 pоку. На цей час до Монреальського протоколу приєдналися 169 країн, які, таким чином, взяли на себе зобов’язання поступово зменшувати виpобництво та викоpистання озоноруйнуючих речовин (ОРР).
З метою забезпечення виконання Монреальського протоколу Кабінет Міністрів України затвердив постановою від 17.10.96 р. № 1274 Програму припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин (далі - Програма).
На цей час згідно з Програмою здійснено такі кроки у напрямку формування відповідної законодавчої бази:
Крім того, підготовлено пропозиції до нової редакції Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” щодо захисту озонового шару з урахуванням вимог Монреальського протоколу.
Мінекобезпеки також підготовлено пакет документів щодо введення ввізного мита на найбільш поширені ОРР та скасування мита на озонобезпечні замінники (однак Митно-Тарифна Рада у березні 1999 р. відхилила вищезазначений пакет документів). Робота щодо врегулювання цього питання продовжується.
В організаційному напрямку щодо забезпечення виконання Програми та вимог Монреальського протоколу зроблено таке:
Разом з тим треба відзначити, що з 1996 р. частина підприємств, що увійшли до Програми, припинили використання ОРР. Ці підприємства автоматично втратили право на отримання як субсидій від ВЕФ, так і з держбюджету. На сьогодні головною задачею Озонової служби та підприємств-грантоотримувачів є забезпечення своєчасного виконання всіх робіт по впровадженню Проекту вилучення речовин, що руйнують озоновий шар, згідно з ратифікованою Угодою. Інші суб’єкти господарчої діяльності, що тим чи іншим чином використовують ОРР, здійснюють конверсію свого виробництва за рахунок власних ресурсів під контролем місцевих органів Мінекобезпеки.
Згідно з Проектом допомогу від Всесвітнього Екологічного Фонду на модернізацію виробництва отримають такі українські підприємства: АТ “Норд” (м.Донецьк), АТЗТ “Донецький хімічний завод” (м.Донецьк), ПП “Дніпропобуттехсервіс” (м.Дніпропетровськ), НВТ “Дніпро-МТО” (м.Київ), ДНВП “Електронмаш” (м.Київ), ВАТ “Ремторгустаткування” (м.Київ), ВАТ ”Рефма” (м.Мелітополь), ВАТ “Одесахолодмаш” (м.Одеса), ВАТ “Побутова хімія” (м.Сімферополь) та ВАТ “Харківхолодмаш” (м.Харків). Після завершення робіт за субпроектами усі ці підприємства перейдуть на використання озононеруйнуючих та перехідних речовин. Таким чином, буде виведено з ужитку близько 1200 т/рік речовин, заборонених Монреальським протоколом. Це складає приблизно 75 відсотків від потреби нашої промисловості. Окрім того, буде започатковано технологічні схеми збору, рециркуляції та повторного використання озоноруйнуючих речовин, які вже містяться в різноманітних пристроях та обладнанні, наприклад, в холодильниках. Це дозволить скоротити і в подальшому відмовитись взагалі від ввезення озоноруйнуючих речовин в Україну.
Щодо підприємств, які увійшли до Програми та претендували на грант ВЕФ, але не отримали його, то причини цього пов’язані з незадовільним фінансово-економічним станом або низьким обсягом використання ОРР за рік (менше ніж 2 тонни). Перелік цих підприємств наведено у таблиці.
Назва підприємства |
Дані щодо використання ОРР згідно з Програмою в 1996р. |
Фактичне використання ОРР в 1997р. *) |
|
| АТ “ВО Дніпровський машинобудівний завод” (м.Дніпропетровськ) | ХФВ-12 - 55,6 т |
ХФВ-12 - 0,65 т ХФВ-11 - 0,0 т ХФВ-113 - 0,003 т |
|
| АТ “Оріон” (м.Одеса) |
ХФВ-12 - 127,2 т |
не працював (ОРР не використовував) |
|
| АТ “Васильківський завод холодильників” (м.Васильків) | ХФВ-11 - 37,0 т |
з 1996р. ОРР не використовує |
|
| АТ “Модуль” (м.Кам ’янець-Подільський) |
ХФВ-1 1 - 42,7 т |
ХФВ-1 1 - 1,137 т |
|
| ВО “Маяк” (м.Київ) |
ХФВ-113 - 20,4 т |
з 1996р .ОРР не використовує |
|
| ВО “Радіореле” (м.Харків) **) |
ХФВ-113 - 20,3 т |
ХФВ-113 - 0,6 т |
|
| ВО “Лорта” (м.Львів) |
ХФВ-113 - 3,1 т |
ХФВ-113 - 4,2 т |
|
| ВО “Весна” (м.Запоріжжя) |
ХФВ-113 - 1,9 т |
ХФВ-113 - 0,0 т ХФВ-12 - 0,1 т |
|
| ВО “Завод
ім.Петровського” (м.Київ) |
ХФВ-113 - 6,4 т |
даних немає |
*) - за даними контрольних перевірок обласних Держуправлінь екологічної безпеки
**) - дані за 1998 р.
Аналіз вищенаведених даних свідчить про те, що починаючи з 1996 року ці підприємства різко знизили (або зовсім припинили) використання ОРР. Щодо ВО “Лорта” та ВО “Завод ім.Петровського”, слід зауважити, що причиною виключення з Проекту ВЕФ першого підприємства був незадовільний фінансово-економічний стан (згідно з висновком експертизи, проведеної Міжнародним банком реконструкції та розвитку), а другого підприємства - відсутність адекватного замінника ХФВ-113.
Згідно з даними, які були отримані від обласних Держуправлінь екологічної безпеки та які Мінекобезпеки було надано до Озонового секретаріату в м.Найробі (Кенія), підприємствами України в 1997 році використано близько 1600 т ОРР. Успішне завершення Проекту, що фінансується за кошти ВЕФ, призведе до вилучення 1200т ОРР, що становить приблизно 75% від загального використання.
Таким чином, залишається 400 тонн ОРР, які використовуються в таких галузях:
Щодо крайнього терміну виконання зобов’язань по Монреальського протоколу, то, згідно з рішенням Х/27, яке було прийняте на останній, 10-й зустрічі країн-сторін Монреальського протоколу в м.Каїрі у жовтні 1998 р., Україна зобов’язана до 1 січня 2002 р. повністю припинити використання ОРР (включаючи повну заборону експорту та імпорту ОРР), які включені до додатку А та Б Монреальського протоколу. При цьому зберігається можливість використання певної кількості ОРР і після 01.01.2002 р. у тих галузях, що кваліфікуються Монреальським протоколом як життєво необхідні. У зв’язку з цим готуються пропозиції щодо приведення у відповідність з вищевказаним рішенням внутрішніх документів України.
Таким чином, можна констатувати, що стратегія переходу України на озонобезпечні речовини, яка закладена в постанові Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. № 1274 “Про Програму припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин”, реалізується.
Під час зустрічей представників Всесвітнього банку з керівництвом Мінекобезпеки, групою по впровадженню Проекту та представниками підприємств-грантоотримувачів було підведено підсумок виконаної підготовчої роботи та узгоджено план заходів на найближчий час. Підготовлено та підписано перші дві з десяти субгрантових угод між Мінекобезпеки та підприємствами, а саме з НВТ “Дніпро-МТО” та АТ “Норд”; вирішені питання про відкриття спеціального та транзитного рахунків для обслуговування Проекту та інші технічні та організаційні питання. Отже тепер впровадження новітніх технологій залежить від злагодженої роботи Міністерства та підприємств-грантоотримувачів.
