Прес-реліз

24 березня 1999 року

4 стор.

Обговорюємо проект Закону “Про Національний екологічний фонд”

За експертними підрахунками, в Україні щорічно втрачається до 10 відсотків ВВП від невирішення природоохоронних проблем, встановилася стійка тенденція руйнації довкілля, незворотних втрат природних ресурсів. Прогнозується ризик посилення повеней, підтоплення міст, зростання карстових та інших процесів в районах із значною щільністю об’єктів та населення (Донбас, Придніпров'я, Прикарпаття). За попередніми оцінками щорічні збитки від прояву зсувних процесів та підтоплення за 1995-1997 роки в межах промислово-міських агломерацій сягали 1,1-1,2 млрд грн. Завдані значні збитки в результаті катастрофічного паводку в Закарпатті.

Однією з найактуальніших і найболючіших проблем залишається проблема фінансування природоохоронних заходів.

Сьогодні в Україні є два бюджетних джерела фінансування екологічної галузі:

1. У складі Державного бюджету окремий розділ "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека", головна мета якого є фінансування видатків на охорону i рацiональне використання водних, мiнеральних, земельних ресурсiв, створення лiсових насаджень і полезахисних лiсових смуг, збереження природно-заповiдного фонду, утримання мiсцевих природоохоронних органів. Аналогічні розділи в місцевих бюджетах не створені.

2. Система фондів охорони навколишнього природного середовища в складі Державного та місцевих бюджетів (АР Крим, областей, міст, селищ, сіл). Головною метою їх є фінансування видатків на ліквідацію джерел забруднення, умовно кажучи повернення отриманих коштів від зборів за забруднення довкілля до підприємств-забруднювачів.

Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що ці збори є цільові і кошти від них повинні спрямовуватись на фінансування вказаних видатків. Проте законодавчо механізм акумулювання цих коштів та повернення їх за цільовим призначенням не встановлений і на практиці ефективність цих фондів виявляється досить низькою. А видатки розділу "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека" на порядок менші від надходжень.

Аналіз діяльності екологічних фондів в Україні в порівнянні із зарубіжним досвідом свідчить про те що “українська” модель екофондів вичерпала себе і потребує негайного реформування.

Чому фонди неефективні?

По-перше, вони розпорошені - всього їх близько 1500;

По-друге, постійний дефіцит бюджетів спонукає місцеву владу використовувати ці кошти на соціальні виплати, а не на ліквідацію джерел забруднення, що дискредитує ідею введення екологічних зборів і викликає небажання природокористувачів платити ці збори;

По-третє, видатки здійснюються лише у формі гранту (безповоротної грошової допомоги), що не стимулює його отримувача до ефективного використання коштів;

По-четверте, на місцевому рівні фонди часто залежать від "політичних" рішень. Наприклад, коли приймаються рішення про “замороження та позички” коштів фондів на соціальні виплати. В 1998 році Урядом України навіть розглядалась пропозиція про ліквідацію фондів в Україні.

Екологічні фонди практично діють у всіх країнах з перехідною економікою. Проте, суттєвою відмінністю їх є статус юридичної особи, широкий спектр джерел формування дохідної частини, прозорість, відкритість в управлінні коштами. Модель “українських” фондів сьогодні діє лише в небагатьох країнах колишнього Радянського Союзу. Переважна більшість фондів має статус юридичної особи і незалежність від бюджету.

Екофонди, як юридичні особи, діють в Польщі, Болгарії, Чехії, Угорщині, Словаччині, Російській Федеpації, Киргизстані, Естонії та в інших країнах з перехідною економікою.

Екологічні фонди функціонують і в країнах з високорозвинутою ринковою економікою, наприклад у Франції - басейнові Агентства управління водними ресурсами.

На виконання “Заходів правового та організаційного забезпечення реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України”, відповідно до “Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, та забезпечення екологічної безпеки”, Мінекобезпеки підготувало проект Закону України “Про Національний екологічний фонд”.

Зазначеним проектом Закону планується:

1. Замість багаточисельних фондів охорони навколишнього природного середовища створити Національний екологічний фонд на загальнодержавному рівні та місцевому рівнях (республіканський АР Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські екологічні фонди).

2. Джерелом доходів Національного екологічного фонду мають бути всі екологічні платежі, в тому числі збори за спеціальне використання природних ресурсів.

3. Зазначені фонди створюються на правах юридичної особи і не входять до складу бюджетів.

4. Керівництво цими фондами здійснювати через Спостережні Ради, до складу яких входитимуть представники міністерств, відомств, місцевих та регіональних органів самоврядування і виконавчої влади, громадські екологічні організації.

5. Видатки коштів на виконання еколого-економічних проектів, реалізація яких передбачає отримання доходу, здійснювати в основному у вигляді пільгових кредитів, безвідсоткових позичок.

6. Передбачити прозорість та широку відкритість для участі в отриманні коштів із фондів (на конкурсній основі, по чітко встановлених критеріях оцінки та відбору проектів, процедури ранжування проектів).

Проект Закону подано на розгляд заінтересованих міністерств і вдомств, провідних юристів, економістів.