Прес-реліз

29 жовтня 1999 р.

В Україні потреба у господарсько-питній воді надзвичайно велика і в основному вона забезпечується за рахунок поверхневих джерел, на які припадає 75 відсотків всієї води, що постачається централізовано. Разом з тим, забруднення джерел водопостачання досягло такого рівня, що водопровідні очисні споруди вже не в змозі забезпечити надійну очистку питної води.

Склад води природних поверхневих джерел не є постійним. У них безперервно відбуваються процеси окислення, відновлення, осадження великих і важких частинок, а також біохімічні процеси, що призводять до самоочищення води. Дуже сильно змінюється склад поверхневих вод за сезонами року, внаслідок атмосферних осадів. Постійна зміна складу води не дозволяє запроектувати очисні споруди, які б завжди працювали в оптимальному режимі. У зв‘язку з цим одним з найважливіших завдань водопідготовки є використання реагентів і процесів, які б дали можливість гнучко регулювати технологію з метою оптимізації режиму.

Саме цю проблему спробували вирішити вчені Інституту колоїдної хімії та хімії води Національної Академії наук України. Створені ними технологія та дослідницька партія установок глибокого доочищення питної води отримали високу оцінку членів Українського Комітету Управління Програмою “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну р.Дніпро) в рамках співробітництва між Урядом України і Урядом Канади.

Запропонована ними комбінація методів фільтрування, озонування, адсорбції та ультра-фіолетового опромінення дозволяє видаляти з води грубо- та дрібнодисперсні домішки, гумусові та фульвокислоти, феноли, пестициди, сірководень, азотовмісні сполуки, залізо, марганець, що значно поліпшує органолептичні властивості води, а також радіоактивні елементи, бактерії та віруси. При цьому у воду не вносяться ніякі додаткові реактиви.

Оскільки природні води значно відрізняються за кількістю та природою забруднюючих речовин, то для найбільш економічної та ефективної її очистки необхідно використовувати установки, які складаються з окремих функціональних блоків. Кожний блок виконує одну певну функцію: фільтрування, озонування, адсорбцію, ультра-фіолетове опромінення. В залежності від якості вихідної води можна використати такий набір блоків, який дасть можливість з найменшими витратами, але з найбільшою ефективністю очистити воду до споживчої якості.

Артезіанська вода є практично чистою і може бути використана для питних цілей без очистки, отже для її підготовки достатньо одного блоку – ультра-фіолетового опромінення. При цьому забезпечується її повне знезараження.

Для поверхневих вод, які потребують очистки, блок ультра-фіолетового опромінення завжди буде використовуватися на завершальному етапі, після повного комплексу очистки. Такий варіант є найкращим з санітарно-епідеміологічних позицій.

Якщо природна вода є досить чистою, але має значну кількість солей, то її обробку забезпечать два блоки: нанофільтрації та знезараження ультрафіолетовими променями. Висока кольоровість води та наявність органічних сполук потребує використання блоку озонування. Природні води з великим вмістом заліза і марганцю, після озонування, коли залізо і марганець окислюються і утворюється осад, проходять через блок фільтрування. Блок адсорбції зважаючи на свою технологічну універсальність повинен використовуватися у комбінації з усіма іншими.

Таким чином, максимально забруднена вода потребує для очистки використання блоків фільтрування, нанофільтрації, озонування, адсорбції та знезараження.

Установки, запропоновані науковцями Інституту колоїдної хімії та хімії води, створюються на гнучкому блочному принципі, де кожний технологічний блок являє собою окремий метод очистки води. Конструкція уніфікованих блоків установок дозволяє їх використання при очищенні води різної якості з низьким рівнем енергоспоживання.

Найважливішою функцією установок є можливість гнучко оптимізувати режим очистки води у найскладніших умовах на місці використання.