Спостереження і аналіз даних багаторічних досліджень показують, що виникнення паводків та інших небезпечних природних явищ на Закарпатті настає в результаті взаємодії цілого ряду природних та антропогенних факторів.

Найважливішими серед них є гідрометеорологічні (інтенсивні і тривалі дощі на всій площі водозборів, характер надходження води до русел річок тощо), які в поєднанні з особливостями поверхні водозборів (крутизна і величина схилів, незначна глибина залягання материнських порід, розчленованість рельєфу) відіграють домінуючу роль у створенні умов для катастрофічних природних явищ, в тому числі паводків, селей та зсувів. Ці процеси набирають загрозливого характеру при інтенсивних тривалих опадах та бурхливому сніготаненні.

Селеві потоки спостерігаються в гірських районах області і формуються в основному у літній період під час інтенсивних дощів. Проте на Закарпатті селі можливі і взимку, коли сніготанення супроводжується рідкими чи змішаними атмосферними опадами.

Згідно з генетичною класифікацією на території області виділений південно-західний селенебезпечний район (басейн правобережних приток р.Тиси).

Слід відзначити, що у Карпатах найгустіша в Україні гідрографічна мережа. Для гірських річок Карпат паводки різного генезису характерні протягом усього року.

Територія області перерізана густою мережею річок. Середня густина річкової мережі – 1,7 км/кв.км. Усього в області протікає 9426 річок і потічків сумарною довжиною 19793 км. 153 річки мають загальну довжину 3545 км. Із них чотири – Тиса, Боржава, Латориця і Уж мають довжину понад 100 км кожна.

Усі річки Закарпаття належать до басейну р.Тиси - найбільшої притоки Дунаю. В межах області довжина Тиси становить 201 км при загальній довжині 966 км. На території області вона приймає основні праві притоки: річки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Площа водозбірного басейну р.Тиси в межах області - 12760 кв. км (загальна - 156400 кв. км).

Оскільки Українські Карпати і Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних районів Європи, тут завжди є потенційна небезпека виникнення паводків.

Паводки на карпатських річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх формування в багаторічному розрізі підпорядковується певним закономірностям, які проявляються у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме в періоди підвищеної водності паводки набувають загрозливого, нерідко катастрофічного характеру.

Літньо-осінній сезон на Закарпатті був дощовим. За даними спостережень усіх, без винятку, метеорологічних станцій щомісячна кількість опадів перевищувала норму. А за серпень-жовтень випало від 1,3 до 1,5 норми опадів.

Сумарна кількість опадів, за даними метеорологічних станцій та гідрологічних постів Держкомгідромету, 4-5 листопада становила 45-75 мм, в окремих пунктах басейнів Латориці, Боржави, Тересви, Тиси 90-120, у верхів’ї Ріки 207 мм. Добові суми опадів сягали місячної норми, а в ряді пунктів в листопаді становили 1,5 норми.

Підвищення рівнів води розпочалося 4 листопада на фоні попереднього дощового паводку, який сформувався на річках Закарпаття наприкінці жовтня.

Порівняно з рівнями води на початок листопадового паводку загальне їх підвищення в створах гідрологічних постів досягали 1,7 –

3,6 м, на Тисі поблизу Тячева та Вилока, Латориці поблизу Мукачева - 4,1 - 6,1 м. Рівні води в 13 створах перевищили історичні максимуми.

По всій території області на малих річках і потічках (струмках) у населених пунктах формувався значний місцевий стік, що спричинило затоплення понижених місць.

Водозахисна і водорегулююча роль лісових екосистем проявляється шляхом затримання вологи кронами і стовбурами, транспірації, випаровування з поверхні грунту і підросту та грунтового поглинання. Враховуючи перезволожений пізньоосінній період та завершення вегетаційного періоду вказана роль була значно знижена. Проведене обстеження наслідків паводку дає підстави констатувати, що інтенсивні паводки спостерігались на водозборах різної залісненості. Так, водозбір р. Ріки до Міжгір"я має 45 % лісистості, Тереблі до Колочави - 64 %, Чорної Тиси до Ясіня - 75 %. Максимальні ж рівні води в цих ріках 5 листопада незалежно від лісистості на 1,8 - 2,6 м перевищували передпаводкові показники. Навіть при суцільній залісненості стиглим буковим лісом на стаціонарі "Свалява" сформувався небувалий паводок, який спричинив руйнацію та винос обломкового матеріалу на бетонні споруди стаціонару. Згідно з вказаним обстеженням, якоїсь закономірності щодо приуроченості зсувів, селей і інших шкідливих явищ по відношенню до лісових чи нелісових ділянок, або місць рубок, не простежується.

• високий енергетичний потенціал гірського рельєфу, який поступово збільшується в зв’язку з сучасним підвищенням гір;
• постійно активізуюча нестійкість окремих частин гірських масивів внаслідок сейсмічної активності надр та їх нерівномірної напруженості по окремих тектонічних зонах і вузлах у комплексі з

• особливості гідрогеологічних умов, що зменшують зчеплення окремих частин блоків порід в умовах активного впливу гравітаційних сил;
• зниження міцності порід, що складають схили, в зв"язку з їх вивітрюванням;

3) припинення вегетації, опадання листя з дерев і всихання трав на луках, тобто період різкого зменшення здатності рослинного покриву затримувати дощові води, їх зворотного випаровування в атмосферу і припинення транспірації - потужного трансформатора вологи.

Значна крутизна схилів, близьке залягання водонепроникних гірських порід створюють надзвичайно сприятливі умови для швидкого стікання води. Ці процеси набирають загрозливого характеру при зливах та бурхливому сніготаненні;

На розміри наслідків паводку вплинули антропогенні втручання, невідповідне для гірських умов протягом майже 200 років ведення водного, лісового і сільського господарства:

• транспортування деревини при лісорозробках продовжує проводитись із використанням застарілих технологій, що спричиняє ряд негативних явищ – ерозію грунту, пошкодження підросту. В результаті все це призводить до зменшення водорегулювання та забруднення річок;
• не обгрунтоване видобування гравійно-піщаних матеріалів із русел річок та в їх долинах призводить до активізації ерозійних руслових процесів, деформації русла, що становить загрозу для господарських об’єктів та гідротехнічних споруд;
• невитримання режиму господарювання у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок. Має місце забудова заплав гірських річок аж до їх русел. Прируслова природна чагарникова рослинність знищена, на прилеглих до них схилах випасається худоба;
• будівництво в населених пунктах здійснювалось в основному відповідно до рішень генеральних планів з урахуванням існуючих інженерно-захисних споруд або тих, що передбачені проектами, проте відставання темпів спорудження захисних споруд, а також їх руйнування під час паводку в містах Ужгород, Мукачеве, Тячів, Рахів, Іршава та селах Берегівського (Вари, Центральне, Оросієве, Квасове), Виноградівського (Бобове, Чепа,

• затори у руслах річок, створені гравійно-галечними відкладами, котрі накопичувались під час щорічних паводків і своєчасно не усувалися;
• забудова території в зоні затоплення паводками частої повторюваності, без урахування рівня готовності захисних споруд;
• відсутність законодавчої та нормативно-правової бази стосовно впровадження страхування в разі проживання в умовах техногенного та природного ризику;
• недостатнє здійснення місцевими органами влади водоохоронних заходів на гірських річках, а саме: прибирання підмитих дерев, кореневищ, хмизу. Навіть при невисоких паводках ця маса утворює тимчасові затори, які забивають водопропускні створи мостів і споруд й спричинюють різкі локальні підвищення рівнів води, а потім руйнування споруд і додаткову паводкову хвилю;
• невизначення в натурі меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, як цього вимагає Водний кодекс України;
• недостатня увага узгодженню технічних умов під забудову з місцевими органами водного господарства;
• недостатня робота засобів масової інформації щодо підвищення екологічної і загальної культури населення;
• недостатньо розвинена система оповіщення людей.

Однак через вкрай нестабільне і недостатнє фінансування з самого початку реалізації заходів, передбачених програмою, побудовано лише 33 км дамб (17%), закріплено 20 км берегів річок (39%), відрегульовано 41 км їх русел (25 %).

Бюджетні асигнування на протипаводкові заходи з року в рік скорочувались і досягли критичної межі. У 1998 р. жоден об’єкт не було введено в експлуатацію. Коштів не вистачає навіть на ліквідацію пошкоджень протипаводкових споруд, що будуються.

Невиконання в передбаченому обсязі комплексної програми проведення протипаводкових заходів на 1994-2000 роки на території Закарпатської області є однією з причин важких наслідків катастрофічного паводку.

Наступний цикл активізації зсувних і селевих процесів прогнозується в період весняного паводку. Дальша часткова їх активізація можлива вже при зимових відлигах. У зв’язку з цим необхідне постійне спостереження за зсувонебезпечними схилами, насамперед поблизу населених пунктів, вздовж комунікацій і селенебезпечних місць.

Існує висока ймовірність, що в наступні 8-10 років буде тривати період підвищеної водності на річках України, передусім у західному регіоні, з неодноразовим проходженням високих паводків.

Для впорядкування господарської діяльності на водозборах річок Закарпатської області, виконання інженерно-біотехнічних заходів в межах водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, які зазнають руйнівної дії вод від повеней і паводків, необхідно відновити службу технічної експлуатації гірських річок з розробкою нормативно-правових документів щодо її діяльності.

Доцільно здійснити заходи щодо переорієнтації господарського комплексу гірської частини Закарпаття в бік розвитку екологічно безпечних видів діяльності, зокрема розширення рекреаційного використання лісів та збільшення площі природно-заповідних територій. З метою створення сприятливих умов для розвитку туристично-рекреаційної індустрії створити у верхів’ях басейну р.Тиси спеціальні еколого-економічні зони, в першу чергу на території Рахівського району.

Для ліквідації наслідків катастрофічного паводку листопада 1998 року в Закарпатській області і з метою запобігання їх руйнівній дії в майбутньому необхідно розробити комплексну Державну програму для Карпатського регіону, яка повинна включати:

• вдосконалення законодавчо-правової бази;
• інженерно-технічні заходи;
• організаційні заходи;
• науково-технічне забезпечення;
• фінансове і економічне обгрунтування заходів;
• підвищення екологічної свідомості і інформованості населення;
• міжнародне співробітництво.

1. Мінекобезпеки
2. МНС
3. Мінекономіки
4. Держбуд
5. Держкомгеології
6. Держкомгідромет
7. Держводгосп
8. НАНУ
9. Держлісгосп